Купить новостройку с отделкой. Где купить однокомнатную квартиру в новостройке? Купить новостройку недорого. Оценка стоимости недвижимости. Какая рыночная оценка недвижимости? Принципы оценки недвижимости. Теплый пол своими руками. Как сделать теплый пол в доме. Монтаж водяного теплого пола. Не включается ноутбук. Скажите почему не включается ноутбук. Ноутбук включается и сразу выключается. Быстрый кредит наличными. Где быстро взять кредит без справок. Оформить быстрый кредит. Топ wow сервера. Где скачать последний клиент wow? Самый лучший сервера world of warcraft. Ленточная пилорама цена. Ленточная пилорама своими руками чертежи. Скачать чертежи ленточной пилорамы. Аренда квартир без посредников. Длительная аренда квартир без посредников и прочих. Аренда однокомнатной квартиры.
Головна
Новини
Новини Володарщини
Інші новини
Виступи. Інтерв’ю. Привітання
Військова служба за контрактом у Збройних Силах України
Центр допомоги учасникам АТО
Склад
Розпорядження
Положення
Юридична допомога учасникам АТО та їх сім’ям
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Концепція реформування місцевого самоврядування
Обговорення
Інформація
Доступ до публічної інформації
Звернення громадян
Економіка
Інвестиційно-привабливі об'єкти
Соціально-економічний розвиток
Закупівлі
Оголошення
Громадянське суспільство
Політичні партії
Програма співпраці
Громадські організації
Політично-консультативна рада
Громадське обговорення
ГРОМАДСЬКА РАДА
Склад ради
Положення та регламент
Документи
Новини
Центр надання адміністративних послуг
Графік роботи
Контакти
Новини
Нормативно-правова база
Перелік послуг
Регуляторна політика
Планування регуляторної діяльності
Оприлюднення проектів регуляторних актів
Відстеження результативності
Здійснення регуляторної діяльності
Державна служба
Е-декларування
Конкурс "Кращий державний службовець"
Оголошення
Відділ державної реєстрації інформує
Запобігання проявам корупції
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО КОРУПЦІЮ
Інформація
Житлово-комунальне господарство
Сектор містобудування та архітектури
Реєстр містобудівних умов та обмежень
Інформація
Фінансове управління
Сфера земельних відносин
Сільське господарство
Управління соціального захисту населення
Цивільний захист та безпека життєдіяльності
Відділ культури
Служба у справах дітей та сім'ї
Молодь і спорт
Освіта
Володарське відділення поліції
Прийом громадян
Інформація
Управління Пенсійного фонду
Керівництво
Структура
Графіки прийому
Зворотній зв'язок
Страхувальникам
Пенсіонерам
Добровільна участь
Новини
Застрахованим особам
Запобігання проявам корупції
Доступ до публічної інформації
Питання-відповідь
ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ
Інформує Казначейство
Податкова служба
Управління юстиції
РАЦС
Юридичні консультації
ДВС
Методичні рекомендації
Державна реєстрація НПА
Володарське бюро правової допомоги
Охорона здоров'я
Моє село - краплиночка на карті
Служба 101. Володарський РС ДСНС
ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ
Уповноважені органи з питань пробації
Інформація
Володарська районна філія Київського обласного центру зайнятості
Регіональний сервісний центр МВС
Взаємодія з правоохоронними органами
Протидія домашньому насильству

Авторизація



ЗАВАДІВКА
Середа, 11 квітня 2012, 14:06

У кожного із нас є маленька батьківщина. Це те місце, де ми народились, де слухали колискову люблячої матусі, де зробили свої перші кроки, де промовили свої перші слова. У кожного вона своя, та кожен її любить і пам’ятає, куди б не закинуло нас життя. Наші села Завадівка, Дружба для багатьох — маленька батьківщина.

Село Завадівка розташувалося вздовж правої притоки річки Рось, яка має назву Рогозянка. Південно-східна частина села, яка має історичну назву Зелюньки, виходить на узбережжя самої Росі. Село Дружба, інша самоназва СОЗ, яке належить до Завадівської сільської ради, розташоване на лiвому березі р. Рогозянка, що навпроти лісового масиву Дубина.

Територія села заселялась ще з III – IV століття н. е. Тут селились землеробські племена черняхівської культури.

Назва Завадівка, ймовірно, походить від польського «завадзіць» — перешкода. З цього місцеві краєзнавці роблять висновок, що «Завада» в минулому мала сторожове призначення для Володарського замку, залога якого певний час складалась із надвірних козаків. А можливо, це була назва водної перешкоди, якою була Рогозянка на дорозі до Володарщини.

Завадівські землі заселялися нерівномірно, переважно це були хутори, на яких оселялися поселенці-шляхтичі, а тому Завадівка відома з середини XVIII століття під назвою Володарських хуторів і належала до Володарського ключа. У 1785 році Володарські хутори були в орендному утриманні Войцеха Діяківського, керуючого графа Мединського. Згодом Діяківський з братами викупив у власність все поселення, яке було перейменоване на Завадівку. Його нащадки на середину XIX ст. зберегли за собою тільки незначну частину земель.

Активно завадівські землі заселяються після третього поділу Польщі у 1795 році. Вільні шляхтичі поселялися на праву сторону від Рогозянки. На хуторі за лісовим масивом Дубина жила родина Бухонських, яка охороняла його з давніх-давен. Крайній від Дубини оселився Ковальський, а далі по вулиці — Барицькі, Вербицькі, Чопівські. На вигоні оселилися родини Білецьких, Годинських, Ганецьких, Завадських, Патківських, Бариловичів, Барганівських, Ільніцьких, Шоломіцьких, Годлевських, Бачинських тощо. Лінгвістичний аналіз дає змогу стверджувати, що це були родини польських переселенців.

1840 року володарський поміщик Леопольд Абрамович придбав землі у Завадівці. Він переселив Бухонських, Ковальських, Барицьких, Тульвінських, Юхимовичів до центру села, а на місці їхніх поселень наказав будувати будинок для управителя маєтком і господарські будівлі. Орні землі поблизу села поміщик забрав собі, а шляхтичам земельні наділи були нарізані за Березовим Яром і біля могили Орлиха. За наказом нового власника селяни збудували на переїзді через Рогозянку високу греблю, поряд був збудований ставок, до якого від будинку вели паркові алеї. На греблі згодом було збудовано водяний млин.

Поміщик Абрамович почав заселяти Завадівку кріпаками, яких переводив із інших своїх маєтків. Село розбудовувалося у дві лінії: у верхній лінії були помешкання шляхтичів, а у нижній, до протоки, – оселі кріпаків.

Урочище Зелюньки поміщик у 1846 році наказав обкопати канавою й організував тут вирощування посівного матеріалу цукрових буряків. Тут поселився агроном-управитель, було зведено приміщення для прислуги та робітників.

Після інвентарної реформи 1847 — 1848 рр. селянам Зава-дівки належало 561 га землі, тоді як поміщикові належало 1239 гектарів. Поміщицьке господарство спеціалізувалось в основному на вирощуванні коноплі, зернових, а згодом — на вирощуванні цукрових буряків.

На 1860 рік у Завадівці проживало православних – 581 особа. Значною була греко-католицька громада — 102 особи. Ще в 1791 році в селі була збудована церква Воздвиження Хреста Чесного Господнього. Вона належала уніатській громаді села аж до 1839 року, коли УГКЦ була заборонена російським царизмом після польського національно-визвольного повстання 1830 — 1831 рр. В тому ж році вона була перебудована, поставлений новий іконостас, і її було підпорядковано Білоцерківській єпархії РПЦ. Церкві належало 60 десятин землі.

Згодом на кошти сільської громади та поміщика у 1906 році було збудовано кам’яну церкву. За радянської епохи приміщення церкви, що збереглося і нині, сильно постраждало під час переобладнання під сільський клуб.

Саме при церкві 1860 року священиком Іваном Прокоповичем Бутовським була відкрита перша в Завадівці церковнопарафіяльна школа. Розміщувалася вона в будинку священика, і в ній навчалося 18 учнів. У подальшому до завадівської школи стали запрошувати і світських вчителів, серед яких відомими є Данило Якубович Зарубенко та Тимофій Самійлович Корнилюк. Останнім дореволюційним наставником місцевої приходської школи був священик Макарій Іванович Нечаєвський, призначений до Завадівської парафії та школи в 1909 році. На 1915 рік у школі вже навчалося 40 хлопчиків і 8 дівчаток.

1878 року Завадівка, як посаг за дочкою Абрамовича Аделею, перейшла у володіння поміщика Руліковського. За нього у Завадівці над ставком було зведено поміщицький будинок, побудовано читальню, поряд розташувався будинок для челяді
«Офіцини». Останнім власником завадівських земель був поміщик Кобилянський.

Неоднозначно завадівчани зустріли революційні події 1917 року: частина з них залишалися прибічниками Центральної Ради, частина орієнтувалася на більшовиків. Сільський ревком очолив Іщук Михайло.

Ситуація змінилася в роки НЕПу, коли селяни добровільно почали об’єднуватися у кооперативи. У 1922 році в Завадівці виник сільськогосподарський кооператив «Рось», а на землях Дружби – СОЗ.

У 1929 – 1933 роках у селі було проведено насильницьку колективізацію, і створено два колгоспи. Після 1939 року вони носили назви ім. XVIII партійного з’їзду (до 1938 року ім. Балицького) в с. Завадівка, а на землях СОЗу – ім. Леніна.

Жахливий Голодомор, що охопив обидва завадівські господарства, забрав, за неповними даними, життя 285 осіб. У часи колективізації були розкуркулені господарства, а їх мешканці позбавлені навіть житла, яке відійшло до колгоспного майна. Архівні матеріали називають прізвища Добрянського Пилипа, Демченка Наума, Кременчука Івана, Дідича Данила, Коваленка Івана, Стадника Павла, Бояника Тараса, Годлевського Тихона, Савчука Юхрема, Смульської Юлини, Снитка Карпа.

Прозор Нестор Архипович, селянин-одноосібник, у 1931 році був виселений на три роки за межі України. Секретар сільської ради Ковальчук Хома Данилович був також виселений за межі України, йому було заборонено проживати у 12 найбільших населених пунктах СРСР як неблагонадійному.

У 1937 — 1938 рр. були заарештовані й засуджені до розстрілу трійкою при УНКВС у Київській області колгоспники Діяківський Франц Йосипович, Козуленко Іван Михайлович, Вербицький Роман Іванович, до речі, поляк. Колгоспник Годинський Павло Михайлович був засуджений до 10-ти років сталінських таборів. Всі ці «вороги народу» були посмертно реабілітовані у 1989 р. за відсутністю складу будь-якого злочину.

У роки гітлерівської окупації господарству села було завдано значної шкоди. 128 юнаків і дівчат були вивезені на примусові роботи до Німеччини. У перші дні окупації були розстріляні член ВКП(б) Буднік Григор та співробітник НКВС Юрченко Д. А., який намагався підірвати автомобіль з ворожими солдатами. Були заарештовані за підозрою в нелояльності до окупаційних властей і не повернулися в рідне село колгоспники Снитко Михайло, Стадник Григор, Коцюк Степан. У роки окупації діяла місцева церква, в якій службу правив священик Ломаков Олександр Степанович, згодом він виїхав з району. 217 завадівчан героїчно билися на фронтах Другої світової війни, 103 воїни не повернулися до рідної домівки.

На момент визволення від окупантів у самій Завадівці було 232 двори, проживали 913 жителів. Було створено 4 рільничих бригади й одна городня. В них працювали 340 осіб. Головою колгоспу ім. ХVІІІ партз’їзду працював Смітюх Прокіп Микитович, головою сільської ради — Годлєвський Іван Ананійович. 992 га колгоспної землі було засіяно зерновими, врожай склав 5,8 цнт/га, цукрові буряки були засіяні на площі 45 га, врожайність склала 47 цнт/га. В колгоспі на той час нараховувалося 23 корови, 4 воли, 71 теля, 34 свиней, 32 овець, 94 коней, 43 бджолосім’ї, 118 голів птиці. Із сільськогосподарської техніки колгосп мав 24 кінні плуги, 25 борін, 2 сівалки, 2 жатки, 7 культиваторів, 13 возів на залізному ходу та 21 сани.

У колгоспі ім. Леніна (СОЗ) на цей час було створено одну бригаду та 5 ланок. Із живності було 2 воли, 28 голів ВРХ, 4 свиней, 8 овець, 44 голови птиці та 43 коней. Господарство очолював Пасічник Яків Ананійович.

На 31 грудня 1945 року на території Завадівської сільської ради проживало 1185 осіб: чоловіків – 430, жінок — 755. У місцевій школі, яку очолювала Ільніцька Ольга Михайлівна навчалося 285 учнів: хлопців — 133, дівчат – 152.

22 червня 1946 року головою колгоспу ім. ХVІІІ партз’їзду було обрано Бариловича Павла Тимофійовича. 50 років він пропрацював у Завадівці, із них: 28 – головою колгоспу і 22 роки – завгоспом.

11 серпня 1950 року на загальних зборах колгоспників було прийнято рішення про об’єднання двох колгоспів в один – колгосп ім. ХVІІІ партз’їзду, головою колгоспу залишився Барилович П. Т. Саме з його діяльністю колгосп досяг високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції, розбудовується сільська інфраструктура.

У травні 1955 року загальні збори колгоспників серед багатьох рішень затвердили договір про проведення електролінії на суму 500 крб. та придбання легкового автомобіля. 1960 року загальна площа орних земель у колгоспі складала 1948,8 га, (1236 га займала цариця полів – кукурудза). Крім вирощування зернових та зернобобових, у господарстві розводили овець, птицю, займалися виробництвом меду та розведенням товарної риби. Особливу гордість складало розведення породистих коней, навіть існував свій іподром. У селі працювали цегельний завод, млин, пилорама, кіноустановка. В цьому ж році було розпочато будівництво нової конюшні, а стару — переобладнано під корівник, розпочато буді-вництво нового приміщення для утримання птиці, будівництво овочесховища в садку, приміщення кухні для дитячого садка. У центрі села було знесено хату Дідич Лукії, вирівняно дорогу від магазину до колгоспу.

На 1965 рік у двох селах проживало 1267 жителів. Кількість дворів нараховувала 390 одиниць. У цьому ж році було відкрито нове відділення зв’язку, діяли три заклади торгівлі, побудовано нове приміщення телятника, склад мінеральних добрив, продовжувалося будівництво шосейної дороги по селу. В 1966 році були механізовані процеси з видалення гною із ферм, роздачі кормів, доїння. У 1966 році розпочато будівництво нового приміщення середньої школи.

В цілому план семирічки колгосп ім. ХVІІІ партз’їду виконав на 149%, валовий збір цукрових буряків склав 175% до плану. Високих врожаїв на вирощуванні цукрових буряків досягали ланки, які очолювали ланкові Мушинська Таїса, Гуля Ольга, Курманчук Ніна, Бачинська Марія, Захарова Ольга, Крушельницька Олена, Савчук Славіна, Ільніцька Онорка. За високі врожаї цукрових буряків ланковій Курманчук Ніні Андріївні було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

На 1 січня 1972 року в колгоспі утримувалося 1602 голови ВРХ.

У своєму звіті за 1975 рік голова правління колгоспу Панасюк П. П. називає прізвища трудівників, які досягали найвищих результатів у праці. Так, серед доярок 3-тисячний рубіж долали Лапутько Г. У., Некраш М. С., Яремчук Г. С. Високих показників у вирощуванні свиней досягали Михальченко О. П., Манаков А. К., Кулінська Л. М., Курманчук Г. С. Кращими водіями були названі Стадник П. Я., Головко В. П., Панасюк М. І., Коренюк І. М. Серед механізаторів найвищих результатів досягали Меньківський М. П., Ковальчук В. І., Хмельницький С. П., Шкуренко М. Ф., Петровський Б. А., Бухонський В. Ф., Семенюк П. С., Рінсевич П. П., Швалюк П. Ф., Мартинюк Л. Ф.

У 1980 році до цієї когорти додалися доярки, які подолали трьохтисячний рубіж надоїв, це: Нескорода Т. С., Годинська О. О., Діденко Г. В., Меньківська О. М. Найбільшу кількість умовних еталоногектарів виробили механізатори Пасічник А. І., Іщук П. М., Панасюк П. П., Казьмірський В. М., водій Білецький В. П. виробив 89 тис. тонно/км, при плані 62 тис. тонно/км, а Головко П. В. виробив 162 тис. тонно/км, при плані 105 тис. тонно/км. Стабільно колгоспний бюджет поповнювало рибне господарство, де головним рибоводом працював Гребенюк П. С.

У 70 — 80 рр. потужно працював місцевий цегельний завод, який очолював Крушельницький Л. С. Нарощує темпи випуску продукції колгоспний консервний завод, який очолював Вовчок О. П., значний прибуток до сільського бюджету приносив місцевий свиновідгодівельний комплекс, роботу якого організовував директор Казмірський С. С.

Високих врожаїв колгосп досягав завдяки талановитому агрономові Мартинюку Л. О. За трудову звитягу 43 колгоспники були нагороджені орденами та медалями.

В кінці 70-х на початку 80-их років яскраво грає у першості району сільська команда футболістів, провідним гравцем якої був уродженець села Сліпчук В. П., колишній гравець першолігової «Буковини». У сезонах 1978 — 1979 — 1980 років команда захищала честь району в обласному чемпіонаті.

Популярним і знаним у районі став аматорський хор завадівського сільського клубу, який очолював Зайчук П. М. Завадівчани гастролювали селами району, їх запрошували й у сусідні райони.

З 1968 року у Завадівській школі працювала учнівська виробнича бригада під керівництвом вчителя біології Сіяниці Є. П. У 1978 році за високі показники бригадир учнівської бригади, учень 10 класу Швалюк В. П. був нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 1979 році учні Завадівської школи представляли Україну на Всесоюзному зльоті учнівських виробничих бригад у м. Ставрополі.

У різний час у Завадівці проживали та навчалися у місцевій школі доктор історичних наук Бачинський П. П., доктор медичних наук Годинська М. П., доктор педагогічних наук Прозор
Г. Н., генерал-майор СБУ Кулінський М. Й.

У 1991 році за головування Міняйла І. В. колгосп ім. XVIII партійного з’їзду був перейменований у колгосп «Рось», у 1994 році колгосп «Рось» реорганізований у КАП «Рось». 1996 року було проведено розпаювання земель і 643 жителі Завадівки отримали земельні паї. 2000 році КАП «Рось» було реорганізовано в ПОП «Рось», а в 2002 році на його базі було створено ПСП «Діар». Крім цього сільськогосподарського підприємства, частину земельних паїв орендує ТОВ «Володарка-Комбікорм» та ФГ «Рось».

Підготував Ю. Бухонський,

заступник директора з науково-методичної роботи, вчитель історії Володарського ліцею, уродженець с. Завадівка.

 

Сьогодення

Звичайно, більшість із обраних сільських голів — це досвідчені керівники, але є й молоді, яким необхідно допомогти, і вони стануть справжніми господарями сіл.

Село Завадівка справжнього господаря останні роки не мало. Тому у спадок новообраному сільському голові Сергію Леонідовичу Шкуренку перейшло село з усіма, образно кажучи, «хвостами», словом, з букетом упущень та недопрацювань.

Смітники, бур’яни й чагарники прикрашали село.

Отож, закачавши рукави, відразу взявся Сергій Леонідович до праці.

Проблем у сільського голови вистачає. Ця посада дуже відповідальна, і кого, як не його, повинна хвилювати доля територіальної громади в цілому, і кожного громадянина зокрема.

Як господарюється Сергію Леонідовичу? Про це наша розмова.

— Сергію Леонідовичу, Ви лише першу каденцію господарюєте у Завадівській сільській раді. Що вдалося вже зробити на користь громади?

— Звісно, в наш скрутний час сільські ради не забезпечені відповідними коштами. Але є такі види робіт, які не потребують великих коштів чи затрат. Головне — мати бажання. У першу чергу розпочав роботи щодо наведення порядку в селі.

Залучив усіх жителів села до цієї роботи. Разом навели лад на вулицях, по селу провели обрізку та побілку дерев та повирубували чагарники. Навесні провели чотири суботники.

Хочеться подякувати людям за допомогу у вирішенні питань благоустрою. Саме завдяки їм село трішки причепурили.

З першого лютого організовано централізований вивіз сміття. Щосуботи в селі транспортним засобом збирається сміття. За цю послугу люди сплачують 15 гривень щомісяця. У селі створена спеціальна бригада, яка надає послуги з вирізки дерев, щодо ремонту побутової техніки та взуття, виконує будівельні та господарські роботи.

Також з першого лютого в приміщенні сільської ради обладнано кабінет-перукарню, який працює два дні на тиждень: у середу та п’ятницю. Ці послуги надає перукар Тамара Вікторівна Роєнко (на фото).

— Над розв’язанням яких проблем працюєте нині?

— Намагаюсь якось розв’язати проблему ремонту наших доріг. Дуже болюче питання, яке потребує значних коштів.

У критичному стані дороги по вулицях Радянській та Садовій. Частково проводиться ремонт водогону, вже за-мінено 16 люків. Ці роботи ще тривають.

Плануємо до осені повністю завершити роботи щодо освітлення села, яке на даний час на 2/3 вже є освітленим.

— На території сільської ради функціонують два потужних агроформування: ПСП «ДІАР» і ТОВ «Володарка-Комбікорм». Чи допомагають їх керівники Вам у роботі?

— Так, я тішуся, що у нашому селі ще функціонують такі потужні сільськогосподарські агроформування. Обидва керівники: і Сурен Георгійович Арушанян, і Станіслав Іванович Павлюк, як мають можливість, завжди долучаються до справ громади. Вони виділяють кошти на ремонт школи, забезпечують школярів гарячим харчуванням, допомогли коштами провести ремонт приміщення сільської ради. За кошти ПСП «ДІАР» біля школи в минулому році було встановлено дитячий майданчик. Власне, Сурен Георгійович Арушанян є депутатом районної ради від Завадівського виборчого округу, де представляє інтереси нашої громади. До речі, депутатом районної ради є і жителька нашого села Алла Олегі-вна Некраш.

На території села працює підприємство «Колос-Євросвинка» (директор Михайло Тимофійович Вербицький). Підприємство займається відгодівлею свиней. Досить таки потужне господарство, оснащене найсучаснішим обладнанням.

Розпочав роботу цегельний завод ТОВ «Термобудкерам» (директор Микола Ковтун з міста Біла Церква). Працює столярний цех (керуючий Олександр Григорович Семененко). Овочівництвом займається Іван Іванович Панасюк.

Маємо в селі свою пекарню та вісім торгівельних магазинів, господарями яких є Сергій Скрипченко, Геннадій Бондаренко, Олег Балан, Оксана Пасічник, Лариса Мартинюк, Віталій Панасюк. Усі наші керівники сільськогосподарських підприємств та приватні підприємці є меценатами різноманітних урочистостей.

Але найголовніше, що завдяки життєдіяльності цих господарств, місцеві мешканці мають роботу та стабільну заробітну плату, а це нині немало значить.

За сприяння підприємця Валерія Івановича Валенкевича, який орендує ставки, зробили водопій для худоби. В нас люди в селі роботящі, 120 корів утримують.

— А чи часто до Вас приходять селяни з особистими питаннями?

— В основному люди йдуть до сільради за послугами: то довідку отримати, то якийсь документ, то питання землекористування вирішити. Селяни звичні до проблем (їх у селі вистачає), звикли й долати їх самотужки. Та коли людина приходить з якоюсь важливою проблемою, намагаємось допомогти, шукаємо шляхи вирішення, не залишаємо громадян наодинці зі своїми проблемами, бо люди мають до нас довіру. Головне — її не втратити, і не розчарувати сільську громаду.

— Як Вам працюється з депутатським корпусом?

— Більшість депутатів добре знають свої обов’язки, володіють інформацією тієї дільниці, де їх обрали депутатом. На сесії піднімають питання, з якими звертаються до них виборці.

Якщо виникають якісь проблеми, то їх вирішуємо на місці. Практикуємо сходки села в цілому та окремо по вулицях. На одній зі сходок села вирішили створити громадське об’єднання з метою захисту інтересів жителів села. Готуються документи до реєстрації об’єднання.

Переконаний, що ділові, конструктивні стосунки, які склалися між головою райдержадміністрації Русланом Микола-йовичем Поліщуком та головою районної ради Петром Федоровичем Мусієнком лише сприяють результативній роботі у місцевих радах.

— Говорять: кадри вирішують все. Якими є Ваші підходи в кадровій політиці?

— В першу чергу, це повинні бути висококваліфіковані люди, які б своєю працею підтверджували свою фаховість. Хочу зазначити, що всі працівники сільської ради старанні, захоплені своєю роботою. Можу гордо сказати, що у нас сформувалась команда професіоналів, на яких можна покластися. Це і секретар сільської ради Людмила Іва-нівна Надрудна, бухгалтер Юлія Семенівна Годинська, землевпорядник Ярослав Вікторович Кудренко. Всі ми дотримуємось основного кредо: служити громаді. Варто сьогодні відзначити сумлінну багаторічну працю нашого сільського бібліотекаря Валентини Павлівни Ковальчук. До речі, в нашій бібліотеці діє Інтернет-центр (підключено два комп’ютери).

Хочу назвати прізвища наших славних майстринь села, які були активними учасницями свята — Дня села. А це: вишивальниці Любов Бруцька та Тетяна Кучер, Оксана Машовець; художниця Юлія Копиця (вона ж є депутатом сільської ради).

Справжньою окрасою та гордістю нашого села є школа. Просторі класи, казково розфарбовані коридори створюють атмосферу затишку та дитячої країни мрій, творчості і фантазії. Педагогічний колектив проймається думкою, щоб школа залишилась повною середньою, адже мають надію, що все ж таки її відвідуватиме більша кількість учнів, та це питання часу.

У планах — для молоді створити невеличкий центр дозвілля. Вже перші кроки в цьому напрямку маємо.

На зібранні жителів села було вирішено: колишній магазин, який нині пустує, передати під приміщення сільського будинку культури; спільними зусиллями розпочати ремонт.

— Сергію Леонідовичу, що Ви побажаєте громаді села?

В першу чергу хочу подякувати виборцям, які довірили мені очолити село. Переді мною стоїть одне завдання: виправдати високий кредит довіри та їхні спо-дівання, а як це буде — покаже час. Але своєю працею робитиму все, щоб не підвести жителів Завадівки. Адже наше село є особливим. Тут живуть прекрасні працелюбні люди. Тож побажаю їм міцного здоров’я, щастя, в усьому успіхів і процвітання.

Сергій Леонідович упевнений, що в майбутньому спільними зусиллями зроблять чимало справ. Переконаний, що Завадівська сільська рада працюватиме конструктивно, з повною віддачею.

Головне, що завадівчани люблять своє село, обов’язково згодом відродять все те добре, мудре і вічне.

Підготувала А. Кириченко.